Договір зберігання передбачає собою дії, спрямовані на передачу майна іншій особі з подальшим поверненням в обов’язковому порядку.
Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач. На зберігання можуть бути передані будь-які свої або чужі речі, у тому числі документи, цінні папери.
Зберігання майна може здійснюватися на оплатній або неоплатній основі. Розмір, терміни і порядок її внесення визначаються в тексті договору. Якщо договір зберігання був припинений достроково з не залежних від зберігача причин, то плата за надані послуги має бути здійснена в пропорційному розмірі. Також зберігач має право на отримання платні, коли поклажодавець своєчасно не забрав свій товар. У останньому випадку плата за зберігання продовжує нараховуватися до моменту фактичного повернення майна.
Що стосується витрат, пов’язаних зі зберіганням, то вони, як правило, оплачуються поклажодавцем окремо. Зокрема, це стосується безкоштовного зберігання. У такому разі витрати на зберігання повинні відшкодовуватися зберігачеві в обов’язковому порядку. Крім того, сторони за договором відповідального зберігання можуть передбачити, що витрати на зберігання, не включені у вартість оплати за зберігання, окремо відшкодовуватися не будуть.
За загальним правилом право власності і право користування майном до хранителя не переходять. Виключення з цього правила можуть бути передбачені лише законом або договором зберігання.
1 | Договір зберігання |
2 | Договір відповідального зберігання |