Кожен громадянин зобов’язаний сплачувати державі податки в тій мірі, в якій держава дозволяє йому розбагатіти, і з урахуванням того, що він бере від держави на свою користь у вигляді доходів і прибутку. На жаль, цей афоризм в українських реаліях може стати частиною лише утопічної концепції моделі побудови взаємовідносин бізнесу з владою. Наприклад, ще кілька років тому IV З’їзд адвокатів України звернув увагу на проблеми законодавчого регулювання питань оподаткування адвокатської діяльності, але, схоже, можновладці зовсім ніяких труднощів у цій сфері не бачать, вирішуючи все “по-старому”.

Фабула

У цьому світі неминучі лише смерть і податки

Оподаткування доходів від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності передбачено Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон). І згідно з п. 1.9 Закону, ця діяльність визначена як незалежна професійна діяльність (НПД). Проте Закон не містить спеціального розділу чи окремих статей, де було б висвітлено особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють НПД, зокрема індивідуальну адвокатську діяльність. Як відзначили учасники згаданого з’їзду, на практиці така ситуація може породити безліч питань щодо застосування окремих положень Закону. Так, до цих пір в законодавстві чітко не прописані норми, що регулюють склад витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів від НПД адвокатів. Крім того, не зовсім вирішеним залишається питання вибору спрощеної системи оподаткування особами, які здійснюють НПД, з огляду на те, що адвокатська діяльність не є підприємницькою. Треба визнати, всілякі держоргани не втомлюються відповідати на численні запити з боку гільдії правозахисників, але, незважаючи на це, по суті, “віз і нині там”. Приміром, ДПАУ наголошує, що Закон не містить спеціального розділу (групи статей), де б тематично було висвітлено особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють індивідуальну адвокатську діяльність. Виходячи з цього, порядок оподаткування доходів таких осіб охоплюється загальними нормами Закону, за винятком випадків, коли ці особи на законних підставах зареєстровані суб’єктами підприємницької діяльності. А доходи платників податків, які здійснюють індивідуальну адвокатську діяльність, – це сума коштів, які платять клієнти за надання послуг правового характеру.

Таким чином, доходи, отримані від податкових агентів адвокатами, підлягають кінцевому оподаткуванню у джерела виплати (тобто без урахування витрат). Що стосується доходів, отриманих не від податкових агентів (фізичних осіб, не зареєстрованих як суб’єкти підприємницької діяльності), то такі доходи повинні бути включені у річну податкову декларацію адвоката, і з них слід сплатити податок з доходів фізичних осіб. У цьому контексті важливим є також той факт, що і ВАСУ наполягає на тому, що порядок оподаткування доходів адвокатів регулюється пунктами 7.1 і. 22.3 Закону, згідно з яким оподаткування доходів при здійсненні адвокатської діяльності здійснюється за ставкою податку в розмірі 13% від об’єкта оподаткування. Однак, на думку Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабміні, адвокати все ж таки можуть скористатися законними інструментами для своєрідних податкових маневрів. Так, згідно зі ст. 4 Закону України “Про адвокатуру” адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання. При цьому адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання є юридичними особами. Крім того, Комісія, посилаючись на лист Мінфіну від 20.12.2001 № 31-052-3-8/4747 “Щодо реалізації п. 6 Указу Президента України від 30.09.99 № 1240”, відзначає, що зазначене Міністерство погоджується з можливістю адвокатів та адвокатських об’єднань обирати спрощену систему оподаткування для своїх доходів. Причому в разі переходу на спрощену систему оподаткування адвокатом чи адвокатським об’єднанням їх правовий статус не зазнає ніяких змін, і на них у повному обсязі поширюються права, обов’язки та їх гарантії адвокатської діяльності. Хоча, за великим рахунком, адвокатам можна відстояти своє законне право на “спрощення”, не маючи в рукаві козирів в якості листів різних держорганів. Так, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, особи вважаються суб’єктами підприємницької діяльності, якщо вони пройшли держреєстрацію і отримали відповідне свідоцтво. Тобто лише після проходження зазначеної процедури до особи може застосовуватися спрощена система оподаткування. Закон про адвокатуру (на відміну від нотаріальної діяльності) не містить будь-яких заборон на заняття адвокатами підприємницькою діяльністю. Таким чином, можна однозначно стверджувати, що, з одного боку, законодавством України не передбачено обов’язкову реєстрацію адвокатів як суб’єктів підприємницької діяльності, а з іншого – останні цілком можуть стати підприємцями. Відзначимо, відповідаючи на питання можливості здійснення адвокатської діяльності за спрощеною системою оподаткування, ДПАУ хоча і побічно, але все ж зазначила, що “фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при додержанні ними умов, визначених статтею 1 Указу “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів від здійснення такої підприємницької діяльності за єдиним податком …”.

Висновок

Отже, в Україні адвокати мають всі підстави для реєстрації їх підприємцями. І цього права слід домагатися будь-якими законними способами. В іншому випадку можна зіткнутися з не зовсім справедливою ситуацією, коли податки доведеться платити ще й зі своїх витрат, які в деяких випадках еквівалентні тим же доходам. Якщо ж миритися з існуючою думкою, що ніби-то діяльність адвокатів по своїй природі не є комерційною, нехтуючи при цьому правом оформити свою діяльність як підприємницьку, правозахисники не тільки не зможуть скористатися перевагами механізмів мінімізації оподаткування, що передбачені, наприклад, у п. 4.3. 25 Закону. На кону стоїть набагато більше: така ситуація – одна з головних причин високої вартості адвокатських послуг, а отже, низького рівня правової захищеності громадян.

Автор: Вадим Боричевський, www.ligazakon.ua