Право власності | Визнання і захист права власності | Зразки позовних заяв
Право власності – сукупність юридичних норм, що закріплюють і охороняють приналежність (присвоєність) матеріальних благ певним особам або колективам, що передбачають обсяг і зміст прав власника у відношенні приналежного йому майна, способи й межі здійснення цих прав.
Право власності полягає в тому, що власник за своїм розсудом володіє, користується й розпоряджається належним йому майном. Власник може передавати свої права по володінню, користуванню й розпорядженню майном іншій особі, використати майно як предмет застави або обтяжувати його іншим способом, передавати своє майно у власність або управління іншій особі, а також робити у відношенні нього будь-які дії, які не суперечать закону. Власник вправі використати своє майно для будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом. Об’єктами права власності можуть бути підприємства, майнові комплекси, земельні ділянки, гірські відводи, будинки, спорудження, устаткування, сировина й матеріали, гроші, цінні папери, інше майно виробничого, споживчого, соціального, культурного, іншого призначення, а також продукти інтелектуальної й творчої праці. Об’єктами інтелектуальної власності є здобутки науки, літератури, мистецтва й інших видів творчої діяльності в сфері виробництва, в тім числі відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, “ноу-хау”, торговельні таємниці, товарні знаки, фірмові найменування і знаки обслуговування.
Нормальний цивільний оборот припускає не тільки визнання за суб’єктами певних цивільних прав, але й забезпечення їх надійної правової охорони. Речові права й право власності зокрема не є виключенням.
Захист прав власності – юридичні гарантії, що забезпечують неприпустимість порушення прав і інтересів власника. В Україні здійснюється судом на основі правових норм, встановлених Конституцією України, Цивільним кодексом України. Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння. Якщо власність придбана в особи, що не мала права його відчужувати (про що набувач не знав), то власник вправі зажадати її від набувача у випадку, коли майно загублене власником або особою, якій було передано власником у володіння, або викрадено в того або іншого, або вибуло з їхнього відання іншим шляхом мимо їхньої волі. Припинення права власності у зв’язку з рішенням державного органа, спрямованим на вилучення майна (у тому числі рішенням про вилучення земельної ділянки, на якому перебувають приналежні власникові будинок, інші будови, спорудження або насадження), допускається лише в порядку, установленому законодавчими актами або її суб’єктів, з наданням власникові рівноцінного майна або відшкодування йому збитків, заподіяних припиненням права власності.