Перефразувавши слова відомої пісні, можна сказати так: “Мій друг не п’є і не курить. А якщо б пив і курив?” Додамо – у громадському місці. Що тоді? Новації українського законодавства стосовно даної теми зрозумілі ще далеко не всім. Багато українців, які мають шкідливі звички, дуже болісно сприйняли нові правила. Тому розібратися в правових проблемах публічного вживання алкоголю і тютюну вирішила ЛІГА: ЗАКОН.
Фабула
Почнемо з паління (куріння). Отже, Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв” обмежив можливості жителів і гостей України не тільки вживати пиво і “слабоалкоголку”, але й курити у громадських місцях.
Під громадським місцем мається на увазі частина будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, за запрошенням, або за плату; постійно, періодично або час від часу. У тому числі це під’їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст. 1 Закону “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”).
Зверніть увагу на те, що палити в заборонених місцях не можна не тільки цигарки, але і взагалі всі тютюнові вироби – тобто, сигарети з фільтром або без фільтру, сигари, сигарили, а також тютюн, махорку та інші вироби з тютюну чи його замінників (згідно з визначеннями, даними в антитютюновому законі № 2899-IV та Законі про держрегулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну).
Згідно з нормами законодавства, палити (курити) заборонено у ліфтах і таксофонах; в установах охорони здоров’я; у навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; в під’їздах житлових будинків; в підземних переходах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).
Багато обурень завзятих любителів “подиміти” викликав заборону куріння у поїздах. Мабуть, йти на поводу у шкідливих звичок і облаштовувати вагони для курців держава не захотіла – вирішила зробити, як простіше. У результаті пасажири, які бажають покурити, мають вибір – терпіти і виходити на перекур під час зупинок (виникає питання до транспортної міліції – невже перон не є громадським місцем?), або порушувати законодавство – на свій страх і ризик, або ж, випрошуючи дозволу у лояльного провідника вагона. У результаті фіскальну функцію дана заборона все одно погано виконує.
На практиці виникає багато спірних і неоднозначних питань, що стосуються визначення порушення і спілкування з охоронцями правопорядку. Як пояснила заступник голови Національної правової палати, адвокат Ганна Самойленко, розвиток ситуації залежить від дій співробітників правоохоронних органів, поведінки порушника, наявності свідків навколо та їх реакції, інших факторів.
Пиво є – розуму не треба
Як відомо, згідно з чинним законодавством України, існують обмеження для розпивання пива (крім безалкогольного) і слабоалкогольних напоїв. Визначимо ж спочатку основні поняття.
Згідно Закону “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі – Закон № 481), пиво – це насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння сусла пивними дріжджами охмеленого. Безалкогольним пивом є такою ж напій, але з об’ємною часткою спирту не більше ніж 0,5%, який виходить шляхом діалізу або переривання бродіння, або виробництва пивного сусла з пониженим вмістом речовин у початковому суслі.
Слабоалкогольні напої – алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 1,2 до 8,5% об’ємних одиниць і екстрактивних речовин не більше як 14,0 г на 100 куб.см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.
Згідно зі ст. 178 КпАП, пиво і слабоалкоголку не можна пити: на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах і парках, у всіх видах громадського транспорту, а також у всіх інших заборонених місцях (відповідно до ст. 15-2 Закону № 481).
Єдиним законодавчим актом, який дає визначення поняття “вулиця”, є Закон “Про автомобільні дороги”. Згідно з ним, вулиця – це автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів. “У зв’язку з відсутністю визначення поняття” вулиця “в законодавчих актах у сфері обмеження вживання спиртних напоїв, за аналогією права, можна використовувати це визначення”, – вважає Ганна Самойленко.
Нагадаємо, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є факт вживання спиртних напоїв в забороненому місці. З якою тари ви його п’єте – не має значення.
Розпиваючи пиво в ж/д транспорті, ви ризикуєте не тільки заплатити штраф, а й вимушено покинути потяг. Адже чинним законодавством так само встановлені правила перевезення та поведінки пасажирів на залізничному транспорті. Так, пункт 8.38 розділу 8 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України передбачає можливість видалення (зняття) пасажира з поїзда, якщо він перебуває в явно вираженому нетверезому стані та порушує при цьому правила проїзду і громадський порядок, а також заважає спокою інших пасажирів. На проїзному документі такого пасажира проставляється відмітка “Відмовлено в перевезенні на підставі пункту 8.38 Правил”.
Існує ще один важливий аспект застосування обговорюваної заборони. Що вважається вживанням алкогольних напоїв? Просто тримання в руці закритої пляшки пива точно не є порушенням, вважає А. Самойленко. Але якщо пляшка відкрита, то це свідчить, як мінімум, про наміри вжити напій. Факт його вживання може бути підтверджений або спростований експертизою.
Як вже говорилося вище, пиво в пакетик ховати не вийде. Але – перевірка вмісту пакетика, який згідно з Конституцією є вашою приватною власністю, потрапляє під поняття огляду речей.
Питання про те, що зробити з порушником обговорюваних законів – просто попередити або оштрафувати, належить виключно до компетенції органів міліції. При цьому враховуються характер правопорушення, ступінь вини правопорушника, його майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
ВИСНОВКИ
Отже, висновок з усього вищесказаного можна зробити тільки один: краще не ризикувати і не порушувати антиалкогольні і антитютюнові закони, які, хоч і не ідеальні, але переслідують благородні цілі.
А законодавцям варто в даній сфері звернути увагу на інші істотні проблеми – наприклад, для початку, хоча б обмежити рекламу пива і змінити її характер.
Джерело:http://news.ligazakon.ua/news/2010/7/19/27767.htm
Лазерная эпиляция была разработана для людей, которые устали от нежелательных волос, и которые сыты по горло любыми другими методами удаления волос. На странице “лазерная эпиляция цены” вы можете ознакомится со стоимстью услуг, которые предоставляются студией красоты “Лето”.